Маршрут бере свій початок крізь самісенькаий Тунель кохання до бази «Сокіл» у селі Суськ (протяжність дистанції 6 км). На базі «Сокіл» можна перепочити та поїсти. Далі уздовж бази «Сокіл» прямуємо в казковий ліс, у якому можна зустріти оленів. Скрізь ліс по маркерованому маршруту йдемо до дуже автентичного села Жильжа, розташованого уздовж річки Жильжанка, на березі якої є чудові місця для кемпінгу, місце для багаття, наметів та навіть невеликі будиночки для оренди. Даний населений пункт – це половина нашого маршруту. Гарно відпочивши та зустрівши світанок в неймовірно мальовничому місці, ми вирушаємо до села Корчин уздовж річки Жильжа, спостерігаючи боброві рощі та живописні місця. На шляху усієї прогулянки, тут по дорозі на березі річки буде ще одна чудова база відпочинку, яка має назву «База відпочинку Корчин», де також можна розбити намет або заночувати у будиночках. Дійшовши до бази в Корчині у перший день подорожі, ви можете зупинитись у кемпінгу і тут, це 20 км від початку маршруту. Тут можна насолодитись прекрасним місцем з неймовірною природою, тихим озером, на якому розкинувся острівець. У селі Корчин можна завітати до магазину та пообідати. Далі ми прямуємо уздовш крученої, немов змія, річки Горинь та лісу до нашої цілі – Базальтових стовпів. Виходячи з лісу нам відкриється неймоврірна панорама – бірюзовий колір Базальтових озер, посередині яких утворився острів, оточений базальтовими стовпами. Це почуття ейфорії та захоплення магією природи, які ви відчуєте всередині себе. До речі, сучасне село Базальтове, що неподалік Костополя, колись носило красиву поетичну назву Янова Долина, містечко, якому дивувалися навіть у Європі. Тут знімали деякі сцени відомої української кінострічки «Поводир”. З цим місцем пов’язано чимало легенд. Кам’яні брили, що каскадом спукаються до кар’єру, заповненого неймовірної чистоти водою, подекуди сягають кількадесят метрів заввишки. Це дивовижне каміння — не що інше як застигла мільйони років тому вулканічна магма. За легендою, появу базальтових стовпів буцімто спричинила пригода польського короля Яна Казимира, який, полюючи в цій місцевості, втратив коштовного персня. Щоб помітити місце втрати, зробив позначку на камені у вигляді хреста. Каблучка так і не знайшлася. Але там, де її шукали, сталося диво — із землі постали небачені кам’яні брили. Місцевість назвали Яновою Долиною.